ДОПОВІДЬ НА ТЕМУ: 
«ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА УРОКАХ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ МІЖ ДОШКІЛЛЯМ ТА ПОЧАТКОВОЮ ЛАНКОЮ ОСВІТИ»

Підготувала:

Вчитель початкових класів

Боб’ятинського НВК

«ЗШ І – ІІ ступенів – дитячий садок»

Мартинюк Іванна Петрівна

На сучасному етапі розвитку суспільства, зокрема освітньої сфери, неперервність освіти є одним із пріоритетних напрямків її модернізації. Отже,нагальною потребою стає розв'язання проблеми наступності, перспективності та спадкоємності між до­шкільною та початковою ланками освіти.  У розв'язанні поставленої проблеми важливим аспектом є надання пильної уваги соціальному роз­виткові дітей. Освітянам  необхідно чітко розрізняти про­цеси цього розвитку й особливості функціонування соці­альних норм, які визначають правила та зразки суспільно бажаної поведінки, а також приватні, групові норми, які скла­даються в певній соціально-психологічній групі й регулю­ють поведінку дитини в ній

Для успішного навчання у школі важливе оволодіння майбутніми першокласниками загальнонавчальними вміннями та навичками

Так, пропонується використовувати ігри на уроках в 1 класі з метою забезпечення наступності між дошкіллям та початковою ланкою освіти.

Дитина 6-7 років одночасно тяжіє до двох видів діяльності: ігрової і навчальної. Навчальна діяльність визріває а надрах ігрової і лише поступово стає провідною. Протягом уроку можна ввести 2-3 короткочасні ігрові ситуації різної тривалості, а можна весь урок побудувати у вигляді сюжетно-рольової гри.

У систему дидактичних ігор на уроках у 1 класі включають такі ігри:

•         на формування розумових операцій (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення);

•         на відновлення, доповнення цілого;

•         вилучення «зайвого»;

•         ігри-інсценізації;

•         ігри-конструювання, рольові ігри з елементами сюжету.

Перевагу надають таким іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

•         Ігри на уроках математики 

•         „Хто швидше?” (викладають різні варіанти складу числа);

•         „Магазин”;

•         „Мовчанка” (вчитель показує картку з числом, а діти – сусідів або попереднє чи наступне число);

•         „Домалюй фігуру”;

•         „Закінчи приклад”;

•         „Хто де стоїть?” (5-6 учнів називають свої імена. Хто стоїть попереду? Після? Перед? Між?)

•         „Яке число задумане?” (задумане число на 2 більше від 5, відповідь діти показують на віялах або картках);

•         „Знайди свою пару” (роздаються картки з йифрами, діти шукають пару, щоб доповнити число до 10);

•         „Весела лічба” (на трьох однакових таблицях розміщені цифри від 1 до 10 в довільному порядку і різні за розміром; троє учнів змагаються у швидкості називання чисел у порядку зростання або в порядку спадання);

•         „Ланцюжок” (один учень називає приклад, обчислює його й викликає іншого учня, який має назвати інший приклад, не повторюючи попереднього).

Для розвитку вмінь в учнів розв’язувати задачі вчителі практикують розв’язання пар задач, які можна порівнювати між собою.

•         На знаходження суми та на збільшення числа на кілька одиниць.

•         На знаходження остачі та на зменшення числа на кілька одиниць.

•         На збільшення та на зменшення числа на кілька одиниць.

•         На знаходження суми та невідомого доданка.

•         На знаходження суми та на порівняння.

Графічні диктанти (вчитель говорить, в який бік і на скільки проводити лінію, а діти виконують, не відриваючи олівця від паперу, потім самостійно продовжують візерунок). Дітям складно оволодівати такими уміннями. З цією метою  використовують такі прийоми:

•         показ зразка („роби, як я”);

•         промовляння вголос порядку дій (2 учні за партою по черзі розповідають один одному, як виконуватимуть завдання);

•         перед початком роботи хтось із дітей повторює вголос послідовність дій.

•         Ігри на уроках навчання грамоти (читання)

•         „Чарівний мішечок” (набір предметів змінюється залежно від мети навчання; це іграшки, у назвах яких є потрібні літери; дрібні речі, які треба описати тощо);

•         „Листоноша” (діти отримують листи із завданням для складання невеликих оповідань за малюнком чи опорними словами), Використовується для сильніших учнів;

•         „Відгадай” (на столі розкладено 5-6 іграшок або предметних малюнків. Дітям пропонується уважно розглянути їх і вибрати один

•         з них. Один учень повинен розповісти про цей предмет, не називаючи його, щоб всі інші здогадались, про що йдеться).

•         „Який предмет зайвий?”

•         „Яка літера заблукала?” (робота в парах або в малій групі).

•         Знайти звукову схему до предметного малюнка або навпаки.

•         Вибрати предметні малюнки, в назвах яких є тверді чи м’які приголосні звуки; 1, 2, 3-складові слова, з наголосом на 1, 2, 3-му складі, які відповідають на питання х т о? або щ о?, які означають назву одного або кількох предметів.

•         „Сходинки складів”, „Стрічка наголосу”.

•         Ці ігри-вправи можна проводити на фланелографі. (Один учень виконує, а інший перевіряє).

•         Робота в парах: складання діалогів: покупець-продавець, лікар-хворий; розмова по телефону тощо.

•         „Мікрофон” (під час підсумку уроку вчителька пропонує відповісти на такі запитання: Чого навчились на уроці? Яке завдання найбільше сподобалось? Чия відповідь зап’яталась?).

•         „Ланцюжок слів” (можна проводити з м’ячиком).

•         З метою закріплення вміння аналізувати, вчителька пропонує такі види завдання:

•         дібрати слово, якому відповідають такі ознаки: чисте,блакитне, безмарне...; круглий, гумовий, синій...;

•         назвати предмети, що відповідають заданій ознаці: зелена (ялинка, трава, гусінь...), холодна (зима, вода, рука...), білий (цукор, сніг, папір...);

•         знайти відповідне слово: білка (літає, бігає,стрибає), крокодил (повзає, ходить, плаває...), слон (плаває, стрибає, ходить...);

•         вказати назви тварин, яким відповідають такі дії: бігає, гавкає.., пасеться, мукає..., літає, каркає...;

•         скласти речення , використовуючи слова з І та ІІ стовпчиків:

•         соловей ґелґотати

•         пшениця щебетати

•         гусак шелестіти

•         Враховуючи, що молодші школярі часто узагальнюють за несуттєвими ознаками, вчителям радять використовувати вправи на конкретизацію понять. Наприклад:

•         продовжити ряд слів: квіти – це гвоздики, маки, айстри..., птахи – це дятел, ворона, ластівка..., риби – це окунь, карась, щука...;

•         закінчити речення: Дерева – це... Транспорт – це... Одяг – це...

•         Приклади завдань з метою формування вміння узагалюнювати:

•         доповнити речення: Лікар – це людина, яка... Вчитель - ... . ... – це людина, яка співає. Шуба – це одяг, а чоботи - ... . Дуб – це дерево, а ромашка - ...;

•         закінчити речення, вибравши потрібні слова:

•         Письменник – це людина, яка пише (книга,картина).

•         Художник – це людина, яка пише (книга, картина).

•         Робота над вивченням лексики у школі спрямована на збагачення активного словника учнів, розвиток мовлення, вироблення навичок, свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів. Щоб успішно розв’язати ці завдання, вчитель має добре знати лексичну систему мови і використовувати різноманітні види роботи – тестування, ігрові прийоми тощо.

•         Розглянемо, кілька ігор з української мови для другого класу .

•         Речення

•         Підмет чи присудок

•         Обладнання. Письмове приладдя, класна дошка.

•         Хід гри і завдання. На дошці записано речення з пропущеним підметом або присудком. Учасники гри переписують,

•         вставляючи потрібні слова, спочатку речення, в яких були пропущені підмети, а потім – з пропущеними присудками.

•         Гравцям, які першими виконали завдання, зараховується 8 очок, другими – 7, третім – 6. За допущені помилки знімається по 2 очки, за некаліграфічне, неохайне письмо – по 1 очку.

•         Матеріал для гри. Землероби ... озимину. стіну. ... доїть корів. Рибалка ... рибу. ... шиє одяг.

Прикордонники ... кордони. ... лікує хворих. Діти ... ягоди.

•         Іменник

•         Відмінковий ланцюжок

•         Гравці діляться на групи. Ведучий називає іменник у називному відмінку і вказує закінчення, потім пропонує гравцям першої групи по черзі змінювати іменник за відмінками. Після місцевого відмінка ведучий називає інший іменник тієї ж відміни знову в називному відмінку. Продовжують ланцюжок учні другої групи.

•         Якщо закінчення іменника в усіх відмінках визначено правильно, ряд одержує 10 очок. За кожну помилку знімається 2 очки.

•         Прикметник

•         Однина – множина

•         Обладнання. На аркуші паперу або на дошці записано 10 прикметників з іменниками в називному відмінку однини.

•         Завдання. Записати в називному відмінку множини спочатку лише іменники та прикметники а) чоловічого роду, б) жіночого роду, в) середнього роду.

•         Хід гри. Виконавши завдання, всі гравці здають ведучому свої аркуші. На кожне словосполучення, правильно поставлене в називному відмінку множини, зараховується 1 очко. За помилку знімається 2 очки і по 1 – за некаліграфічне письмо.

•         Матеріал для гри.

•         а) Старий ліс, старанний учень, дерев’яне ліжко, золота зірка, сірий вовк, стрімка скеля, рясний дощ, велике вікно, білий ведмідь;

•         б) круглий м’яч, струнка ялина, синє море, місячна ніч, юний розвідник, класна кімната, голосний дзвоник, широка річка, орлине крило, дружня сім’я

•         в) вірний друг, глибоке озеро, високе дерево, зимовий ранок, солодка груша, морський окунь, нове відро, хоробрий воїн.

•         У такому разі весь простір уроку займає ігровий сюжет з його ігровими правилами й ігровою логікою розвитку подій. А всі знання, вміння та навички, які вчитель хотів би передати учням на цьому уроці, виступають як ігрові засоби.

•         Для певної категорії дітей (та деяких дорослих) бажання грати приховує потребу в сильному та цілісному емоційному переживанні, яке особливо характерне для молодших школярів. Зазвичай, для цього віку такий стан речей є нормальним: ігри надають їм можливість емоційно реагувати на різні хвилювання і труднощі, які виникають на рівні стосунків з оточуючими, навчитися контролювати й регулювати свій внутрішній світ. Однак іноді в деяких дітей таке ставлення до гри зберігається надовго – і не лише в дитинстві.

•         Учень включається в гру цілком: усім інтелектуальним, особистісним, емоційним потенціалом, життєвим досвідом і творчими ресурсами. Гра обумовлює певні правила поведінки учасників, межі дозволеного, тимчасові обмеження конкретного ігрового простору. Гра є „експериментальним майданчиком” особистості, дозволяє почувати себе вільним від будь-яких обмежень (стереотипів, шаблонів мислення і звичних варіантів розв’язання проблеми).